Муз. О.Жилінського
Сл. О.Кононенка
Впали рано рясні роси на високі трави,
Вирушали козаченьки здобувати слави.
Одягали на звитягу синії жупани,
Попереду співаченько — поруч з отаманом.
Не боявся ні вогню він, ні меча, ні чорта!
З ним не страшно воювати і Османську Порту.
Вмів своїм дотепним жартом рани лікувати
І козацьку щиру пісню скласти й заспівати.
ПРИСПІВ:
Гей, мій коню, збрую налаштую,
Доле, не журися, пісня порятує.
Гей, пістолі, піка гостра, шабелька кохана!
Вам, незвані гості, буде й наша шана!
Чули пісню сонце й вітер, і Дніпра пороги,
Буде битва за Вкраїну, буде перемога!
То не хмари грозовії небо закривали —
Козаченьки з ворогами у шабельки стали.
Крешуть шаблі, іскри скачуть — сили дві зійшлися,
Б’ється в гущі й юначенько, аж вуста спеклися.
Не багато пожаліє злая доля люду…
Збито з коня співаченька, зчервоніли груди.
— Що це, хлопці, — він жартує, — лежу, як ледащо,
Підніміть мене над степом, заспіваймо краще.
ПРИСПІВ.
Омивали рясні роси високії трави —
Щедро кровію полита козацькая слава.
Шаблю й шапку на могилі козаки лишали,
А дзвінку юнацьку пісню із собою взяли…
ПРИСПІВ.
Comments are closed.