Музика О.Жилінського
Вірші О.Кононенка
Був школяриком і я, хлопцем гонористим,
Однокласниці смішній відсилав записки.
Вітер гілкою щодня в шибку стукав мітко,
Крадькома дивився я на свою сусідку.
Я їй вірші шепотів, думав, озирнеться,
Казна що навмисне плів, думав, усміхнеться.
Та сподобатись були марні намагання,
Бо її заполонив двійочник останній.
ПРИСПІВ:
За столом біля вікна класиків гортала,
Моїх поглядів вона геть не помічала.
До її русявих кіс поглядом прикутий!
Надокучив клас мені і шкільний трикутник.
Я тоді сказав собі: — Не старайся, хлопче!
Зрозуміти не дано те єство жіноче!
Як же я переживав ночі до світання,
Коли двійки виправляв двійочник останній.
Я гучний шкільний дзвінок через роки чую,
Однокласницю смішну до цих пір ревную.
ПРИСПІВ:
Comments are closed.