Музика О.Жилінського
Слова Д.Луценка
Біля Ворскли шумить під горою знайома діброва,
За дібровою стежка між вербами в’ється в село,
І хатина дріма край села в вишнику рудоброва,
Де весняним світанком кохання моє розцвіло.
Біля хати росла кучерява розлога калина,
За калиною в травах криниця й студена вода.
Майоріла крильми кожен ранок червона хустина,
Як ішла до криниці по воду краса молода.
Не освідчувавсь я чорнобривій царівні в коханні,
Тільки часом у мріях до серця її пригортав,
І тайком поглядав на криницю й калину в зітхання…
Я те дивне кохання «калиновим щастям» назвав.
Біля річки давно постаріла розлога калина,
Не мені, а другому в діброві зозуля кує,
Крізь далекі літа майорить у калині хустина,
Палить спогадом пам’ять «калинове щастя» моє.
Comments are closed.