Фрагмент з рок-опери “Біла Ворона” (вик. М.Караченцов, О.Жилінський, В. Білоножко, О.Малінін)
Червень-липень 1989 року були щільно заповнені роботою в Будинку звукозапису, де готувалися для фонду Українського радіо кілька нових моїх песень: “Снежная баба” з Валентиною Толкуновою, “Париж” з Миколою Караченцовим, “Баобабська казка”, “Ведь я – мужчина”, “Возвращение из Афгана”, “Дума про співаченька” та інші.
А в сусідній студії мої друзі вже чотири місяці поспіль творили рок-оперу «Біла Ворона». Під час чергової перерви, перекурюючи, Юрій Євгенович Рибчинський несподівано вигукнув: “Гено (це до Геннадія Татарченка), що ми шукаємо, ось же Він!». Татарченко не розуміє: “Хто він?”. Рибчинський: “Та наш Король!” (киває на мене). Татарченко: “Супер! Ну, Саню, ти попав… Актор, співак, і – “противний”, як наш Король!”
Татарченко і Рибчинський ще трохи пожартували і, вже серйозно, запропонували мені зіграти роль короля Карла в “Білій вороні”.
Ось так я несподівано став Королем. Дякую Вам, друзі!
Олександр Жилінський.
(Автограф на платівці «Біла ворона»)
«Сашуля! Огромное тебе спасибо за то, что есть Жилинский – талантище композитор и исполнитель в моей опере роли Короля.
Да здравствует Король!
С уважением, композитор Татарченко.
Киев. 1991. Октябрь.
Comments are closed.