До записів: Мемуарики

“Дорога ложка до обіду!”

Дорога ложка до обіду“Ко мне пришел усталый вечер, последний в нынешнем году…”: голос Миколи Караченцова сам по собі зачаровує (без слів і без музики) і пориває в атмосферу передноворічної ночі.

Ми з поетом Юрієм Мельничуком ще влітку підготувалися до запису цієї передноворічної пісні. В серпні телефоную Миколі Петровичу Караченцову (до цього з ним вже була записана пісня “Париж”), відсилаю вірші, ноти і запис пісні “Новогодняя звезда” у своєму виконанні.

Вже за п’ять днів: “Клас! Пишемо! В кінці вересня буду в Києві з творчими вечорами. Олександре, домовляйся відносно студії звукозапису!”

25 вересня: “Олександре, прошу вибачити, в мене – Лондон. Зідзвонимось!”

14 жовтня: “Привіт, Жилінський! Лондон – клас! При зустрічі розповім. Бери студию на початок листопада!”

3 листопада: “Повна Засада! Виїхати не зможу – заплановані вистави. Давай  спробуємо наприкінці листопада…”

20 листопада: “В Київ не виходить, але “дорога ложка до обіду”! Зможеш приїхати? Запишемо прямо в театрі, після вистави!”

Приїхав до Москви 23 листопада. Дивлюся мюзікл “Юнона і Авось”. Після вистави разом з Караченцовим, робочими сцени і звукорежисерами перетягуємо необхідну апаратуру із зали до студії (тоді апаратура була одна   на все) і з першої години ночі до шостої ранку записуємо голос Караченцова.

Потім на “жигулях” Миколи Петровича їздили по гастрономах,  збирали вже “замовлені по блату продуктові дефіцити”: ковбасу, сир, горілку та інше. Відвезли до кафе, де ввечері 24 листопада святкували 40-річчя його дружини Людмили Поргіной. Для іменинниці і її гостей (колег з театру “Современник”) в подарунок і прозвучала прем’єра пісні “Новогодняя звезда”. Ось так!

Учасник вищевказаних подій, композитор
Олександр Жилінський