До записів: Мемуарики

“Премє’ра пісні”

Листопад 1989 року, палац культури “Україна”. Три концерти пам’яті Юрія Тимошенка (знаменитого Тарапуньки з дуету “Тарапунька і Штепсель”). Юрій Рибчинський стоїть на сцені й оголошує: «А зараз – прем’єра пісні “Стара кав’ярня”. Музику написав талановитий композитор Олександр Жилінський. Він буде співати, а я йому допоможу. Пісня присвячується пам’яті  Юрія Тимошенка».

Виходжу я, весь в пафосі, прожектори ловлять і ведуть мене до мікрофонів. Вмикають фонограму, і тут я розумію, що звучить не моя музика…

Здивовано дивлюсь на поета, а Юрій Євгенович, червоніючи і збиваючись, таки намагається співати: виявляється, звукорежисер випадково поставив іншу пісню –  “Танго Перемоги”. Вірші теж – Юрія Рибчинського, але музика – Ігоря Поклада.

П’ять хвилин сценічного часу – це вічність! Я намагаюся виправдати своє  перебування на сцені (адже співати мав я!) і “в образі відповзаю” до столика ведучих, щоб потім непомітно зникнути. Але два зрадницьких ліхтарі невідступно стежать за мною. І весь цей кошмар я відбуваю в кріслі, в променях прожекторів,  артистично співпереживаючи пісні про війну.

А вся ця фантасмагорія поглиблюється пантомімою студентів естрадно-циркового училища: на сцені Арлекін, П’еро, інші персонажі пісні “Стара кав’ярня”. А оскільки репетиції не було, то студентам і байдуже, яка там фонограма… Видовище ще те!

Музика закінчується, ми йдемо зі сцени… і там спокійний, інтелігентний Юрій Євгенович вибухає: «Хто… поставив цю фонограму?!». Асистенти режиссера вмить зникають. Стоїть Рибчинський, «дихає вогнем», а прямо із зали до нього біжить відомий журналіст,і ще здалеку кричить: «Юро, це геніально! Глядач у захваті! Це ти придумав? «Танго Перемоги» і Арлекіни… Геніально!»

А пісню ми потім таки заспівали, накладок більше не було. І вона в виконанні Юрія Рибчинського стала однією з його візитівок. Дехто із шанувальників Юрія Євгеновича переконаний, що не тільки вірші, але і музику цієї пісні написав також саме він.  Настільки гарною була вона в його авторському виконанні.

(Автограф автора поетичного збірника «Театр деревьев»)
Дорогому Саше Жилинскому от автора-соавтора с благодарностью

за «Париж», «Стару кав’ярню», за короля Карла и за будущие песни!

Всегда твой Ю.Рыбчинский

15 мая 1995.